КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД (ЯСЛА-САДОК) №136" КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ Металургійного району

 






СТОРІНКА ДЛЯ БАТЬКІВ

ДЛЯ ВАС, БАТЬКИ

 Не роби з дитини кумира:

           коли вона виросте,

      то вимагатиме багато жертв.

Не ставтесь до дитячих проблем зверхньо: ноша життя дана кожному згідно його сил і будьте впевненими, що дитині її ноша не легше, ніж Вам ваша. А може й важча. Бо в дитини ще нема звички.

  • Пам’ятка для батьків

Не можна:

  • Зверніть увагу на те, що дитина завжди поважає відвертість, але не сприймає неповаги до себе.

П’ять шляхів до серця дитини

 

Відчувати любов і говорити про неї прекрасно. Але цього замало, щоб впевнити дитину у вашій безумовній любові. Діти оцінюють людей за їхніми вчинками. Треба навчитися говорити «мовою любові» вашої дитини, проявляючи свою любов через вчинки.

Існує п’ять шляхів, якими діти (взагалі всі люди) виказують любов.

П’ять шляхів до серця дитини

  1. Дотик
  2. Слова підтримки
  3. Час
  4. Подарунки
  5. Допомога

Дотик – обійми, поцілунки, будь-який фізичний контакт, ласка.

Слова підтримки – похвала, вдячність, підбадьорюючі слова, добрі настанови.

Час – бути разом з дитиною, віддавати дитині всю увагу. Час – це ваш подарунок дитині. Дивіться в очі дитині, поділяйте думки і почуття.

Подарунки – вони можуть нагадувати дитині про вашу любов довгі роки. Справжній подарунок дається, щоб подарувати, виказати свою любов.

Допомога – робити те, що буде дитині во благо; допомога – це подарунок. Допомагати там, де дитина сама не впорається.

 

Вислови дітей.

Дотик

«Я знаю, що мама мене любить, тому що вона завжди цілує і обіймає мене».

Слово підтримки

«Я люблю маму тому, що вона любить мене. Вона завжди повторює, яка я гарна. Мабуть, татко теж любить мене, але він ніколи не каже про це».

Час

«Татко любить мене. Я знаю це тому, що він завжди зі мною. Ми що-небудь робимо разом. Мама теж мене любить, але ми рідко буваємо разом – вона втомлюється на роботі».

Подарунок

«Вихователька у нас дуже добра. І вона мене відразу полюбила. Ось, дивись, що вона мені подарувала».

Допомога

«Мама мене любить. Вона пече мій улюблений пиріг, допомагає застеляти мені постіль, заплітає мені коси».

 
Поради досвідчених вихователів батькам. Двадцять апробованих порад батькам, які допоможуть ефективно виховувати малюків

Поради досвідчених вихователів батькам

У даній статті п`ять досвідчених вихователів дитячого садка (із загальним стажем роботи 90 років) діляться порадами з батьками 2–5-річних малюків.

Як домогтись від дитини кращих результатів?

Іноді здається, ніби в дитини роздвоєння особистості. У садку вона збирає іграшки, слухняно вдягає черевички і в потрібний час самостійно йде в туалет. Удома ж малюк постійно обурюється проханням батьків прибирати після себе, вимагає купати його й годувати з ложечки. Зрозуміло, вихователі знають щось, чого не знають батьки.

Тому запитання батьків «Чому моя дитина поводиться краще зі сторонніми людьми, ніж зі мною?» зовсім не випадкове. Відповідь проста: ваш малюк випробовує межі вашого терпіння, бо вірить, що ви будете любити його, незважаючи ні на що. Але це не означає, що ви не можете запозичити кілька стратегій у вихователів дітей, щоб домогтись від дитини кращої поведінки. У цій статті запропоновано поради кількох досвідчених педагогів дошкільних установ, адресовані батькам.

Розвивайте незалежність дитини

Хоча трьох- і чотирирічним дітям у всьому необхідна допомога батьків, фахівці в питаннях дошкільного виховання вважають, що діти, як правило, у змозі робити більше, ніж багато хто з нас уважає. Ось як батьки можуть стимулювати й надихати своїх малюків.

1. Очікуйте більшого. Спосіб життя більшості людей залежить від очікувань і відповідає їм. Дошкільнята не виняток. У дитячому садку вихователі очікують, що діти будуть самі наливати собі воду, прибирати за собою тарілки, охайно вішати одяг у шафу. Потім діти приходять додому, засовують палець у рот і проявляють бажання кататися в ходунцях. Висновок: батькам варто піднімати планку очікувань, і діти, дуже ймовірно, будуть змушені до неї тягнутись.

2. Не робіть за дитину те, що вона може зробити сама. Виконувати замість дитини різні завдання швидше та простіше, але це не допоможе їй стати більш самостійною. Підказка: звертайтесь до амбіцій (до почуття власної гідності) вашої дитини. Вихователі кажуть, що кожного разу, коли необхідно змусити дітей одягнутися, сидіти спокійно за столом під час прийому їжі тощо, необхідно поставити їм одне просте запитання: «Ти хочеш, щоб я допомогла тобі, чи можеш зробити це самостійно?». Ці слова діють на дітей дивовижно. Після них найчастіше вони проявляють бажання робити все самостійно.

3. Не переробляйте будь-що після дітей. Якщо ваша дитина заправляє ліжко, не піддавайтеся спокусі поправити після неї ковдру. Якщо донька вдягає кофту у смужку, а спідницю в горошок, похваліть її «еклектичний» стиль. Виправляйте те, що зробила ваша дитина, тільки у випадках гострої необхідності. Малюк може відзначити для себе ваші виправлення, і це відіб'є в нього будь-яке бажання.

4. Дайте дитині можливість самій вирішувати прості завдання. Якщо ви бачите, що дитина намагається полагодити іграшку або дістати книгу з полиці за допомогою стільця, не поспішайте бігти на допомогу. За умови, що малюк знаходиться в безпеці, ті моменти, коли ви не поспішаєте й дозволяєте йому приймати рішення самостійно, слугують вихованню його характеру. Вихователі кажуть так: це природно – прагнути ідеально виконувати будь-які завдання, але якщо ми так робимо, то позбавляємо своїх дітей шансу досягти успіху.

5. Призначайте домашні обов'язки. Поклавши на дошкільника відповідальність за виконання щоденного простого завдання, ви розвиваєте його впевненість у собі й почуття компетентності. Дитина, якій доручено поливати рослини або діставати білизну із пральної машини, швидше повірить у те, що сама може вдягатись чи зашнуровувати взуття. Просто переконайтеся, що обов'язок, який ви поклали на дитину, цілком їй під силу, що це реальна, а не даремна робота, оскільки навіть дошкільнята знають різницю між ними. Мета полягає в тому, щоб дитина відчула себе повноцінним, активним членом сім'ї.

Успішне співробітництво

Майже в будь-якій групі дитячого садка ви побачите, що діти спокійно сидять у колі, утворюють впорядковані лінії, піднімають руки, перш ніж сказати що-небудь, передають один одному серветки, тарілку з обідом тощо. Виникає запитання: як вихователі домоглися цього? Як вони примушують десяток і більше дітей віком до чотирьох років співпрацювати охоче й радісно? Секретної формули не існує, а більшість вихователів радять таке.

6. Похвала є ключем, особливо якщо ваша дитина не схильна до співпраці. Спробуйте вловити той момент, коли дитина поводиться добре, звернути на це увагу малюка й похвалити його за хорошу поведінку. Діти повторюють той тип поведінки, який привертає увагу дорослих.

7. Розробіть передбачуваний порядок і розклад. Діти співпрацюють у садку, бо знають, чого від них очікують. Вони дотримуються, власне, одного й того самого заведеного порядку із дня в день, швидко вчаться того, що повинні робити, і через деякий час уже не потребують нагадування. Хоча недоцільно впроваджувати вдома дитсадівський порядок, чим більш ви будете послідовними, тим більше буде схильною до співпраці ваша дитина. Визначте кілька буденних правил і дотримуйтесь їх. Наприклад, усі одягаються перед сніданком. Коли ми приходимо з вулиці, то миємо руки. Мама не читає казки на ніч, доки всі діти не перевдягнуться в піжами. З часом дотримання цих «домашніх правил» стане другою натурою вашої дитини.

8. Розслабтесь, не переймайтесь надто. Якщо ваша дитина відмовляється щось робити, спробуйте перетворити це на груГумор та ігри – це два корисних інструменти, про які батьки іноді забувають. Спробуйте взувати дитину вранці, граючи у взуттєвий магазин, наприклад, так: «Ласкаво просимо у взуттєвий магазин мами, я щойно спеціально для вас отримала прекрасну пару взуття з модної колекції. Спробуйте її приміряти». Дитині сподобається така гра.

9. Повідомляйте про зміни заздалегідь. Якщо ваша дитина влаштовує істерику, коли ви оголошуєте, що прийшов час, наприклад, вимикати телевізор, припинити гру, іти їсти або вирушати додому, напевно, ви просто недостатньо завчасно попередили її про це. У садку дітей попереджають заздалегідь про очікувані зміни, щоб вони мали можливість закінчити те, що вони роблять. Якщо вам потрібно вийти з дому о 8:30 ранку, попередьте дитину о 8:15, скажіть, що в неї є ще п'ять хвилин на гру, а потім доведеться припинити і прибрати іграшки. Установіть таймер, щоб дитина знала, скільки часу в неї в запасі.

10. Нагороджуйте розважливо. Якщо ваша дитина працює винятково за винагороду, то не дізнається про реальні причини виконання завдань – вона повинна прибирати іграшки, щоб інші члени сім'ї не наступали на них, не спіткнулись (не травмувались) і випадково не пошкодили. Порада: нагороджуйте за успішні старання, такі як привчання до туалету, але уникайте нагородження дитини за повсякденні справи, такі як самостійне одягання або чищення зубів.

11. Надайте дитині структурований вибір. Наприклад, якщо ваш трирічний малюк відмовляється сидіти за обіднім столом, ви можете запропонувати йому на вибір або сидіти спокійно й отримати десерт, або не сидіти й позбутися задоволення. Спочатку ваша дитина може зробити неправильний вибір, але, зрештою, зможе вибирати правильно, тому що помітить, що неправильний вибір позбавляє її бажаних задоволень. Зробіть так, щоби потрібний вам варіант А був більш привабливим, ніж варіант Б.

12. Жодних якщо. Формулюйте фрази таким чином, щоб вони передбачали співробітництво. Вислів «Якщо ти закінчиш прибирати свою крейду, ми можемо піти в парк» припускає, що, можливо, ваша дитина не стане прибирати свою крейду. Замість цього спробуйте сказати так: «Коли ти прибереш крейду, ми підемо в парк».

13. Віддавайте перевагу іграм. Вихователі не втомлюються повторювати, що діти сьогодні менш здатні грати творчо, ніж десятиліття чи два тому. Занадто велика частина їхнього часу присвячена контрольованим заходам. Порада: навчіться казати дитині «Іди пограй». Ви не повинні займати дитину 24 години на добу сім днів на тиждень. Нехай їй стане трохи нудно, це не страшно. Головне, переконайтеся, що в дитини в наявності є всі необхідні засоби, такі як одяг для ляльок, фарби й папір, велика картонна коробка та пластилін.

14. Виконуйте завдання під музику. Є всі підстави вважати, що музика допомагає під час прибирання. Дайте дитині можливість виконати завдання під музику, і їй це здасться незвичним і цікавим. Ви можете навіть запропонувати невелике змагання, наприклад, чи зможе вона вдягнутися самостійно, доки звучить її улюблена пісня.

15. Заохочуйте командну роботу. Якщо ваша дитина б'ється за іграшку з іншою дитиною, установіть їм таймер на п'ять хвилин. Скажіть одній дитині, що вона може грати з іграшкою, доки не почує сигнал, а потім настане черга іншої дитини.

16. Нехай дитина сама вирішує незначні конфлікти. Замість того щоби втручатись у дитячі суперечки й вирішувати їх, відійдіть убік і дозвольте дітям самим розібратися з конфліктом(якщо тільки вони не починають битись). Ви не будете поруч з дитиною все життя й не зможете постійно рятувати її, тому дозвольте їй навчитись робити це самостійно.

Дисциплінуйте ефективно

На відміну від більшості батьків, вихователі не роблять перерви у вихованні дисципліни дітей. Які ж поради про дисципліну дають вихователі?

17. Перенаправляйте, відволікайте увагу дитини. Якщо ваш дошкільник стрибає на дивані або відбирає ляльку у старшої сестри, відволічіть його, запропонувавши намалювати картину або разом прочитати цікаве оповідання.

18. Запобігайте емоційним зривам при прощанні. Якщо ваша дитина нервує із приводу розлуки з вами, дайте їй що-небудь матеріальне, що нагадає про вас. Вона може носити із собою вашу фотографію; поцілуйте шматочок тканини або виріжте з паперу сердечко й покладіть їй у кишеню. Маючи щось, до чого можна доторкнутись, дитина відчує себе менш тривожно та уникне істерик.

19. Залучайте дитину до виправлення поганої поведінки. Якщо дитина щось намалювала на стіні, попросіть її допомогти вам змити малюнок. Якщо зруйнувала вежу з кубиків свого приятеля, попросіть допомогти її відновити.

20. Не відкладайте уроки дисципліни. Якщо ви повинні зробити зауваження дитині, робіть його відразу ж у той момент, коли помітили погану поведінку. Іноді батьки кажуть: «Давай розберемось удома...», але до того часу, як ви прийдете додому, ваша дитина забуде про те, що сталось. Аналогічно, скасування суботньої поїздки в зоопарк через істерики в четвер не попередить майбутніх емоційних сплесків дитини, і ваш малюк розцінить це як випадкове, незаслужене покарання.

 

Пам’ятка для батьків

«Як любити дитину»

 

Дитину постійно критикують – вона вчиться ненавидіти.

Дитину висміюють – вона стає замкненою

Дитина росте у докорах – вона вчиться жити з відчуттям провини.

Дитина живе у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною.

Дитину хвалять – вона вчиться бути шляхетною.

Дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.

Дитина росте в терпимості – вона вчиться розуміти інших.

Дитина росте в чесності – вона вчиться бути справедливою.

Дитина росте в безпеці – вона вчиться вірити в людей.

Дитина живе в розумінні та дружелюбнос-   ті – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

 

 

 

Симптоми кризи 3-річного віку

Криза 3-річного віку характерізується наявністю певних симптомів.

Психологи визначили декілька основних ознак, що сигналізують про наявність у дитини саме кризи трирічного віку.

·         Упертість.

У кризовий період - це одна з найяскравіших рис характеру. Дитина упирається з приводу та просто так. Головним його прагненням в цей період є досягнення необхідного, а не бажаного. Якщо мама покликала дитину їсти, вона буде твердити: "Не піду", навіть якщо їй хочеться їсти.

Батьки, прагнучи виховати слухняну дитину, наказують її, тиснуть на малюка. Така поведінка - далеко не кращий вихід з цієї ситуації. Дитина, намагаючись реабілітувати себе, буде провокувати ще більше таких ситуацій, намагаючись показати своє "Я".

·         Негативізм.

Проявляється у прагненні малюка зробити все навпаки, навіть всупереч своїм бажанням. Іноді непослух дитини батьки сприймають як негативізм. Коли дитина не слухається батьків, вона діє так, як їй хочеться, задовольняючи своє бажання. При негативізмі вона йде наперекір навіть собі. Негативізм зазвичай з'являється лише з батьками та близькими людьми, чужих сторонніх людей дитина слухається, поводиться спокійно і поступливо.

Іноді негативізм дитини виглядає смішно: вона настільки сильно висловлює свою незгоду, що, показуючи на собаку, каже: "не собака", або ще щось подібне в цьому дусі.

·         Норовистість.

Дитина починає висловлювати всілякі протести не тільки проти своїх бажань і волі батьків, але й проти звичайних дії, і проти існуючого укладу. Протестує вона проти прийнятих правил, не погоджується виконувати чистити зуби, митися).

·         Свавілля.

Це прагнення виконувати самостійно всі дії та операції, незважаючи на те, що у дитини не вистачить умінь або сил їх виконати.

·         Знецінення.

Це характеризується тим, що дитина, ще вчора висловлювала прихильність і любов до батьків, близьких людей, а сьогодні починає обзивати їх різними нехорошими і лайливими словами. Улюблені іграшки їй теж перестають подобатися, вона їх починає обзивати, а іноді кидати, розбивати, рвати.

У період кризи поведінка малюка непередбачувана, імпульсивна і направлена в основному негативно. Дитина - це маленький руйнівник, який всіляко намагається керувати батьками, відстояти свою точку зору, він хоче, щоб його бажання виконували. З дитиною досить часто трапляються істерики і різкі зміни настрою.

 

Криза 3 років: про що треба знати батькам

 

1. Звертаючись до дитини, формулюйте свої прохання не у вигляді твердження ("Іди їсти"), а у вигляді питання ("Ти їсти будеш?", "Ти їсти будеш зараз чи пізніше?", "Ти будеш їсти рисову кашку або гречану?" в залежності від відповіді, яку ви очікуєте почути).

2. Поводьтеся з малюком, як з рівним. Запитуйте дозволу взяти його іграшку, обов'язково говоріть "Дякую", якщо малюк надав вам послугу. Так ви не лише уникнете негативізму і впертості з його боку, а й подасте малюкові хороший приклад для наслідування.

3. Направляйте енергію дитини в мирне русло, тобто пропонуйте заміну небажаним вчинків малюка (так робити не можна, а так можна), використовуйте гру для згладжування кризових моментів.

4. Поступайтеся дитині в "дрібницях", максимально розширте її права, дозвольте їй робити помилки, не втручайтеся в дитячі справи, якщо малюк про це не просить. Але в тому, що стосується його здоров'я і безпеки, а також здоров'я та безпеки інших людей - будьте непохитні - НІ, без жодних винятків!

5. Якщо малюк став чинити опір вашій пропозиції з почуття негативізму, просто зачекайте кілька хвилин. Йому потрібно трохи, щоб самому прийняти рішення.

6. Якщо у дитини, не дивлячись на ваші зусилля, почалася істерика, спокійно перечекайте її, і тільки потім поясніть, як "правильно" поводитися і чому. Але не чекайте, що малюк зрозуміє вас так, як вам би хотілося, навіть якщо вам здається, що ви все дуже докладно розжували.

 

 

 

Як не треба вести себе з такою впертою дитиною:

·         Не треба постійно лаяти дитину, карати її за всі неприємні для вас прояви її самостійності.

·         Не треба говорити "так", коли необхідно сказати тверде «ні».

·         Не треба привчати малюка до легких перемог, даючи привід для самовихваляння - потім будь-яка поразка для нього стане трагедією.

·         Не треба підкреслювати свою силу і перевагу над дитиною, протидіючи їй у всьому, - пізніше це приведе її або до байдужості, або до різних видів завуальованої помсти нишком.

 

 

·         Не треба боятися кризи. Все, що відбувається з дитиною, дорослі зазвичай оцінюють зі своєї позиції, а не з її точки зору, не розуміючи її. Більшість батьків лякаються кризи лише тому, що їм нема з ким порівнювати свого малюка.

 

 

Домашній ігровий куточок .
  Яким повинен бути домашній ігровий куточок і коли йому слід з'явитися у дитини? Питання далеко не дозвільні, і відповіді на них не очевидні для батьків. Багато, на жаль, взагалі не задаються такими питаннями.Щоб відповісти на них, перш за все визначимося з віковим діапазоном. Вік від одного року до трьох років психологи позначають як "ранній", від три до шести-семи років як "дошкільний".Дитина першої половини раннього віку (від року до двох років) існує в тісній зв'язці з близьким дорослим, його самостійні заняття дуже кратковре-менны, він весь час привертає до них дорослого. Можливості ходьби і мови, що в той же час розширюються, відривають його від дорослого і ваблять до освоєння домашнього простору. Дитина - скрізь. Весь будинок - його розвиваюче середовище, вона широка і неконцентрована, хоча у нього вже є що спеціальні розвивають предмети - іграшки. Але звичайно вони переміщаються разом з дитиною туди, де знаходиться дорослий. Завдання дорослих - балансувати на межі заборони-дозволу (дозволити дитині досліджувати найближчий простір, але уникнути при цьому небезпечних наслідків для нього самого, інших людей і речей).На підступах до дошкільного віку (коли дитині виповнюється два роки) виникає необхідність в ослабленні тісної зв'язки з близьким дорослим, у формирова-нді зосередженості на самостійних заняттях.Інакше кажучи, приходить час, коли усюдисущу дитину треба "зібрати". Розвиваюче середовище повинне відокремитися від домашньої обстановки в цілому, концентруватися в особливому просторі, де ніщо не перешкодить дитині займатися своєю справою, а він сам не заважатиме дорослим. Це означає -пора організувати ігровий куточок.Ігровий куточок - це особистий простір дитини, де він має можливість вільно діяти. Як його влаштувати, щоб дитині було зручно і він міг повноцінно розвиватися?Перш за все, для ігрового куточка знадобиться дитячий стіл - простій, невитіюватий, з рівною дерев'яною або пластиковою поверхнею (однотонній, без малюнків і орнаментів), достатньо великою (оптимальний розмір 50x70 см) для вільного розміщення настільної гри, папери для малювання, конструктора і т.п. Потрібні два дитячі стільці (один для дитини, інший для дорослого, який при необхідності зможе легко приєднатися до дитини).Стіл треба розмістити так, щоб було зручно діяти і сидячи, і стоячи, з вільним підходом до будь-якої сторони.Обов'язкові елементи ігрового куточка - відкритий низький стелаж або етажерка (з двух-трех полиць, по висоті доступних руці дитини), декілька великих пластикових або картонних місткостей (контейнерів) для ігрового матеріалу. Необхідно також передбачити вільне місце на підлозі, де дитина зможе розставити іграшкові меблі, сповісти споруду з кубиків, залишити все це на якийсь час (без перешкод для тих, що оточують). Цю "підлогову" частину ігрового куточка доцільно позначити килимком (приблизно 70x70 см).Оформлений таким чином ігровий куточок займає небагато місце і при цьому дозволяє сконцентрувати матеріал для дитячих занять. Дитина одержує особистий простір і особисті речі, якими він вільно розпоряджається сам (це важливо для розвитку самостійності і особової зрілості), а дорослий звільняється від зайвого клопоту (діставати іграшки з недоступних для дитини "висот" або витягувати з "глибин" шаф). У ігровому куточку дитина має право і розкидати іграшки, і відвідай порядок.Наявність ігрового куточка - противага незламній тязі багатьох батьків до гіперопіки, до прагнення тримати дитину залежно від своєї волі і настрою.Є декілька типових помилок відносно батьків до особистого простору дитини. Перша - заперечення необхідності такого за принципом: "Він скрізь може грати, ми йому не забороняємо". Начебто це добре, але в якісь моменти життя присутність дитини "скрізь" стає незручною дорослих, яким набридає натикатися на розкидані всюди іграшки. Дитина не може концентруватися на своїх заняттях, або, навпаки, коли він зосередився на грі, від нього вимагають, щоб він прибрав іграшки, навів лад і т.п.Інша помилка: аж до 3-4 років батьки залишають дитячий стол-трансформер, призначений для годування дитини раннього віку (стіл з бортами і прикріпленим до нього стільцем). Дитина, що підросла, насилу може забратися в цю споруду і вибратися з нього, борти заважають його ручній роботі (особливо графічній). Виходить, що формально ігровий куточок є, але фактично це просто непотрібна громіздка річ. Від такого столика слід позбавитися після досягнення дитиною двох років.І, нарешті, ще одна помилка: вже в 3-4 роки дитині віддають справжній письмовий стіл, за принципом: "Він вже є, навіщо щось ще, адже до школи все одно знадобиться". Слідуючи такій логіці "навырост", батьки не віддають собі звіту, що із-за непристосованості цієї речі до дитячих занять (висота столу, неможливість влаштуватися до нього з різного боку, діятине тільки сидячи, але і стоячи), вона також виявляється нефункціональною, в кращому разі еквівалентом полиці, на яку складають іграшки. Письмовий стіл, як і шкільний ранець, - це знак переходу дитини б нову соціальну позицію школяра: письмовий стіл повинен з'явитися (або бути відданий дитині) саме у момент надходження в школу (з цієї ж причини слід відмовитися і від столу-парти).Отже, простір ігрового куточка позначене. Чим його наповнити?"Начинка" ігрового куточка пов'язана із заняттями, яким може вдаватися дитина у віці від два до шести-семи років, один або з близьким дорослим, або з другом-однолітком.Сама назва "Ігровий куточок", звичайно, умовно, адже він повинен вміщати в себе матеріали не тільки для гри як такий, але і для "споріднених" нею видів діяльності дитини."Грати, створювати, досліджувати" - ось девіз, під яким відбувається розвиток дошкільника. Цей девіз об'єднує гру (сюжетну і гру з правилами), продуктивну діяльність (малювання, ліплення, конструювання), дослідницьку діяльність (порівняння властивостей реальних об'єктів, класифікацію символічних об'єктів-картинок, встановлення просторових, причинних, часових зв'язків між явищами навколишнього світу).На перший погляд, можна жахнутися -сколько ж матеріалів буде потрібно, щоб "обслужити" всі ці діяльності! Хіба може один-полтора квадратних метра особистого простору дитини вміщати все необхідне?Насправді, для ігрового куточка потрібно не так вже багато. Для всіх цих видів діяльності, що розвивають дошкільника, в історії людського суспільства винаходилися і відбиралися найбільш відповідні матеріали. В результаті такого культурного відбору визначилися деякі стрижньові матеріали, які забезпечують відразу декілька видів діяльності впродовж всього вікового діапазону.

Підійдемо до питання практично. Дитині виповнилися два роки, і треба правильно наповнити ігровий куточок. Почнемо із стрижньових матеріалів - необхідного мінімуму, який складе його основу.Для сюжетної гри це середніх розмірів лялька (у одязі хлопчика або дівчинки, залежно від підлоги дитини) і антропоморфна м'яка тварина (у класичному варіанті - плюшеве ведмежа). Такі іграшки-персонажі звичайно стають своєрідними компаньйонами дитини, об'єктами його емоційній прихильності (що зберігається дуже довго). Неодмінний приклад до цих персонажів - іграшковий посуд, відповідні лялькам ліжко, кухонна плита, складана лялькова коляска (для дівчинки), вантажівка (для хлопчика).Для конструювання (одночасно і для гри) знадобиться великий будівельний набір з дерева (з деталями, що розрізняються формою, величині, квітну). Це універсальний матеріал (до того ж дуже міцний), який ніщо не може замінити і який стане в нагоді дитині аж до школи.Для малювання і ліплення необхідні пластилін, стопка паперу, кольорові і прості олівці, коробка гуашевых фарб, товста і тонка кисті (ці матеріали повинні весь час поповнюватися у міру витрачання).Матеріали для ліплення, малювання і конструювання (тобто для продуктивної діяльності) - це одночасно і об'єкти для практичного дослідження (для збагнення властивостей і якостей предметів).Доповнимо куточок декількома настільними іграми, стимулюючими дослідницьку діяльність: мозаїкою, дитячим лото з картинками, складаними (розрізними) кубиками.На стелажі відведемо місце для дитячих книг (слухання книг і розгляд ілюстрацій дає могутній імпульс розвитку дитини).Цей стрижень, як би "кістяк" ігрового куточка, скомпонованный би два роки, послужить дитині протягом всього дошкільного віку.А що робити з тими іграшками, які накопичилися до двох років? Провести ревізію і розсортувати. Іграшки, які дитина явно переросла, прибрати. Ігрові матеріали, які ще привертають дитину і корисні для його розвитку, можна скласти в один з контейнерів в ігровому куточку (до трех-четырех років стануть в нагоді піраміди, дошки-вкладиші і миски-вкладиші, стрижні для нанизування різноколірних куль і т.п.).Далі виникає резонне питання: від двох до семи років можливості і потреби дитини змінюються, отже, і "начинка" ігрового куточка повинна мінятися з віком?Щоб ігровий матеріал стимулював подальший розвиток дитини, необхідно в 4-5 років (на переході від молодшого до старшого дошкільного віку) поповнити ігровий куточок матеріалами, що також мають універсальне значення.Для сюжетної гри це настільні макети: ляльковий будинок (для дівчинки), фортеця (для хлопчика) з прикладом у вигляді різноманітних транспортних засобів, начиння, дрібних чоловічків і тварин, наборовши солдатиків і роботів, які "населятимуть" ці макети і дозволять дитині збудувати цілий "ігровий світ". Ці іграшки відкривають невичерпні можливості для творчої гри.Для конструювання треба обзавестися кнопковим конструктором типу "Лего" (споруди з нього стануть в нагоді дитині і для "ігрового світу").Мозаїка, пластилін, папір і олівці не втрачають своєї такою, що універсальною розвиває цінності, але щоб дитина відкрила нові можливості цих матеріалів, необхідно доповнити їх розфарбовуваннями, альбомами із зразками виробів, орнаментів, малюнків, стимулюючих дитину до копіювання зразків і до власної творчості.Для дослідницької діяльності знадобляться різноманітні набори сюжетних картинок ("історії в картинках"), лото з складнішим змістом (для класифікації) і, найголовніше, повинні з'явитися матеріали для освоєння письмен-ной мови і рахунку: магнітна азбука, каса букв і цифр, розвиваючий математичний зошит.Потрібні і складніші настільні ігри - "гусек" і шашки.Проте в реальному житті "начинка" ігрового куточка визначається не тільки батьками. Окрім спеціально підібраних розвиваючих іграшок і матеріалів, накопичується дуже багато випадкових.Як завжди з'являються у дитини нові іграшки? Чим керується при їх покупці недосвідчений в психології і педагогіці дорослий?У будь-якої дорослої людини зберігаються хоч би уривчаті, епізодичні спогади про своє дошкільне дитинство, про ігри з однолітками, батьками, бабусями і дідусями. Але найчастіше в пам'яті відображаються іграшки: власні кохані або побачені у друзів, в магазині, які дуже хотілося б мати, але їх не було. І коли в сім'ї з'являється дитина, батьки дуже часто у виборі іграшок виходять з своїх дитячих переваг або нереалізованої мрії про заповітні іграшки. В результаті дорослий вибирає іграшки як би "для себе", а не для дитини, і вибір не завжди виявляється вдалим.Також вибір іграшки може бути визначений примхою дитини, якій сподобалося щось у вітрині магазина. Дуже часто гості приносять в подарунок іграшку, абсолютно не відповідну зросту дитини або що не має що ніякій розвиває цінності.В результаті можна побачити в ігровому куточку гнітючу картину: два-три десятка м'яких іграшок-тварин або величезна кількість різноманітних автомобілів звалені в купу на полку, на столі; дитина вже і рахунок їм втратив, майже не торкається до них.Сучасне суспільство споживання з рекламою на кожному кроці нав'язує дуже багато непотрібного. Як протистояти цьому, уникнути спокус?Перш за все, не привчати дитини витріщатися на вітрини. Якщо йти з ним в магазиніграшок, то вже цілеспрямовано - за наперед обговореній і вибраній, "вымечтан-ной"игрушкой.Треба мати на увазі, що надлишок іграшок (ігровий куточок, схожий на магазин) погано позначається на розвитку дитини. Необхідна оптимально насичене наочне середовище, стимулююче різноманітні заняття дошкільника і що в той же час не пересичує його, а штовхає на шлях творчості, винахідливості.До того ж є кількісні межі місткості ігрового куточка (або навіть дитячої кімнати). Не можна набити його як мішок навіть дуже корисними іграшками.Обладнавши ігровий куточок, потрібно прагнути із самого початку дивитися в перспективу: при покупці іграшок для маленької дитини орієнтуватися на те, що частина з них буде "довгостроковою" (складе "кістяк", про який йшла мова вище), перейде і в наступний вік. Таким чином, треба слідувати принципу "нарощування кістяка" і часткової заміни випадкових або дублюючих один одного іграшок.Як же бути, коли накопичується дуже багато непотрібного? Час від часу варто разом з дитиною зайнятися розчищенням ігрового куточка. Старі зношені іграшки викинути, щось віднести в дитячий сад, роздарувати, відвезти на дачу. Проте треба мати на увазі, що діти -большие власники і з небажанням розлучаються навіть з не особливо улюбленими іграшками. Тому до розчищення слід віднестися делікатно і спочатку, можливо, просто зібрати частину іграшок і відправити на антресолі, щоб вони, принаймні, не захаращували простір і не створювали той, що заважає зосередитися калейдоскоп.Всі ці рекомендації годяться для будь-якого ігрового куточка, незалежно від того, чи вбудовується він в загальну кімнату або розміщується в окремій "дитячій".Якщо у дитини є своя кімната, можна доповнити ігровий куточок матеріалами і устаткуванням для розвитку рухової активності: набором кеглів, скакалкою, мянами різних розмірів, невеликим спортивним комплексом.Головне, треба пам'ятати, що ігровий куточок - особистий простір дитини, якою він володіє повністю. Цей простір його свободи, його самореалізації. Можливість управління своїми речами сприяє формуванню у дитини вольового зусилля, самостійності і відповідальності."Універсальні" матеріали, що наповнюють ігровий куточок, дуже важливі для розвитку дошкільника. Але спочатку одухотворяє ці речі, розшифровує їх культурний сенс, їх можливості все ж таки дорослий, що емоційно включається у взаємодію з дитиною. Тому час від часу ігровий куточок повинен ставати простором співпраці дорослого і дитини (особливо при появі нових іграшок і розвиваючих матеріалів).Але чим же керуватися батькам при підборі іграшок для дошкільника?Звичайно, будь-яка іграшка повинна бути естетичною (радувати око), безпечній (у плані фарби, матеріалу і т.п.), розважати ре-
бенка, оскільки гра - це, за визначенням, діяльність, що приносить задоволення.І разом з тим, враховуючи ці вимоги, необхідно при підборі іграшок керуватися міркуваннями їх корисності для розвитку дитини.Підбирати іграшки для дитини слідує, виходячи з таких принципів:
  1.  іграшки повинні забезпечити можливість розвернути повноцінну гру (сюжетну або з правилами), тобто повинні співвідноситися із специфікою діяльності;
  2.  іграшки повинні відповідати віковим особливостям ігрової діяльності (гра дитини двох років - не те ж саме, що гра дитини шести років);
  3.  іграшки повинні співвідноситися з поломребенка (нав'язування іграшок, відповідних протилежній підлозі, напримеркукол хлопчикам, а ковбойського спорядження дівчаткам, починаючи з чотирьох років, можетпривести до спотвореного особового розвитку, порушенню полоролевой ідентифікації дитини.
Анкетування батьків

Шановні батьки!

Для вдосконалення спільної роботи закладу і сім’ї в напрямі патріотичного виховання вашої дитини і групи в цілому просимо вас заповнити цю анкету. В анкеті два типи запитань: тестові, де необхідно просто підкреслити ваш варіант відповіді, та відкриті, де відповідь треба вписати. Нагадуємо, що неправильних відповідей бути не може!

1. Чи вважаєте ви патріотичне виховання необхідною умовою

гармонійного розвитку вашої дитини?

• Так;

• ні;

• я не замислювався (-лась) над цим питанням.

2. Хто повинен займатись патріотичним виховання вашої дитини?

• Дошкільний заклад;

• батьки;

• бабусі та дідусі;

• комплексний підхід.

3. Чи знає дитина походження свого імені, прізвища?

• Так;

• ні;

• частково.

4. Чи відвідуєте ви разом з дитиною музеї, театри?

• Так;

• ні, не вважаю це потрібним;

• ні, не маю часу;

• іноді.

5. Як і де ви проводите час поза домівкою?

____________________________________________________

____________________________________________________

6. Які традиції існують у вашій родині?

____________________________________________________

____________________________________________________

7. Чи залучаєте ви дитину до посильної участі в підготовці сімейних свят?

• Так;

• ні, не вважаю це потрібним;

• іноді;

• ваш варіант: (рядок).

8. Як часто дитина спілкується з дідусями та бабусями (з прабабусею та прадідом)?

____________________________________________________

9. Чи є у дитини в сім’ї свої обов’язки і які?

____________________________________________________

____________________________________________________

Дякуємо за співпрацю!

 

Консультація для батьків
«Патріотичне виховання дітей старшого віку».
Дитинство – час незабутніх переживань, яскравих вражень, які довго зберігаються в пам"яті людини і стають органічною частиною її духовного світу, що пов"язує з рідною домівкою, місцями , де вона народилася і зросла.
Дошкільний вік є сприятливим періодом для розвитку патріотичних почуттів. Патріотичне почуття це переживання, з яких у майбутньому виросте громадянська позиція особистості, її людська та національна гідність. У дитинстві вони виявляються в любові до , рідної оселі, міста , в якому народилися, рідної землі, , шанобливому ставленні до культури своєї родини , мови. Дошкільник тільки починає осягати ці складні почуття і його не можна квапити. Патріотичні почуття дошкільників формуються в процесі спілкування з оточуючим середовищем людьми, виконання з ними спільної діяльності. Вони спрямовані на розкриття і формування спільно людських моральних якостей особистості любов, гідність,вірність, відданість батькам,залучення до джерел національної культури,збереження природи рідного краю. Виховання емоційно- діяльнісного ставлення та почуття причетності до оточуючих.
Саме тому робота з патріотичного виховання охоплює цілий комплекс завдань,серед яких патріотичними є :
Виховання в дитини любові і почуття причетності до своєї сім"ї, до дитячого садка,вулиці,міста;
Формування бережливого ставлення до природи рідного краю;
Формування толерантності, почуття поваги до інших людей;
Формування поваги до моральних цінностей,традицій, звичаїв,культури рідного народу;
Ознайомлення дітей із символами держави.
Патріотизм кожної дитини починається з рідної домівки,домашнього вогнища. Неньчина колискова пісня та її ніжне слово, мовлене рідною мовою, батькова мудра настанова та наука, бабусині казочки та дідусеві легенди, родинні традиції та звичаї - з усього цього виростає патріотизм. Бо все це глибоко западає в душу і ніколи не забувається.» З родини йде життя людини», « Без сім"ї немає щастя на землі»саме так говорить народна творчість про родину.
Пригадайте, шановні батьки, прислів"я про Батьківщину.

Саме в родині закладаються засади патріотично – моральної та національної свідомості: в ході щоденного життя, в його радостях і смутках зароджується взаємоповага між людьми,любов,симпатія. При цьому важливо,щоб дитина навчилася не тільки брати, але й віддавати любов,турбуватися про рідних з дитинства ,бути уважною до близьких людей.

Ми навчаємо дитину з перших років життя любити батьків, допомагати їм. Однак для того щоб ці почуття стали початком любові до Батьківщини , важливо ознайомлювати дітей із роллю батьків , як громадян, працівників, що вносять свій вклад в майбутнє нашої країни. Це можуть бути спільні з дітьми прогулянки містом, де батьки звернуть увагу дітей на чистоту або забрудненість міста, бесіди з дітьми про необхідність берегти природу рідного краю, задля збереження здоров"я та життя свого , в першу чергу, та рідних. Це може бути спільна праця біля подвір"я: висадка дерев, квітів, – прибираємо,прикрашаємо – робимо разом наше місто чистим , гарним; Розповіді батьків про свою роботу, яку користь вони приносять суспільству дають можливість дітям усвідомити значення кожного в розвитку рідної держави , краю.

Виховний вплив батьків на дітей постійний. Вони впливають навіть тоді, коли нічого не роблять спеціально – просто своїми вчинками , прикладом, висловлюваннями тощо. Наслідуючи батьків, як найближчих і найбільш авторитетних людей, дитина засвоює норми поведінки, ставлення до природи ,до людей ,що оточують ,до рідного міста.

Велике значення в патріотичному вихованні дошкільнят мають традиції та звичаї сім"ї. Потрібно, щоб діти пам"ятали в дошкільному віці, звичайно, з допомогою дорослих, про дні народження батька та матері, сестер та братів, бабусь та дідусів, своїх товаришів, не забували про подарунки для них. Добре , коли діти дарять те, що зроблено своїми руками. А навчити їх цьому приємному заняттю наша з вами справа.

А головне свято день народження самої дитини. Як не складно про це говорити , але дитячі свята, дорослі частіше створюють для себе. У дорослих свої інтереси, бесіди і дітям на такому святі не цікаво і сумно : ніхто не пам"ятає про винуватця свята. Його залишають за спільним столом, він стає свідком дорослих розмов, нерідко долучається до них. Щоб звернути увагу на себе, дитина робить не завжди продумані вчинки. Дорослі роблять вигляд , що це весело, чекають від нього нових «подвигів».Дитина звикає бути центром уваги, що виховує в ньому нескромність та розв"язаність і аж ніяк не морально – етичні почуття. Про таке свято розповідає вірш С.Михалкова « Бідний Костя»

 

Если вдруг приходят гости

В дом на праздничный пирог,

Мама с папой просят Костю:

«Спой, пожалуйста, сынок! »

Начинает Костя мяться,

Дуться, хныкать и сопеть.

И не трудно догадаться:

Мальчуган не хочет петь.

«Пой! – настаивает мама, -

Только стой на стуле прямо! »

Папа шепчет: «Константин,

Спой куплетик! Хоть один! »

От досады и от злости

Все кипит в груди у Кости.

Он, кряхтя, на стул встает,

С отвращением поет.

А поен он, как не странно,

Серенаду Дон – Жуана,

Что запомнилась ему

Неизвестно почему.

Гости хлопают в ладоши:

«Ах, певец какой хороший! »

Кто – то просит: «Ты, малыш,

Лучше спой «Шумел камыш… »

За столом смеются гости,

И никто не скажет: «Бросьте!

Перестаньте приставать,

Малышу пора в кровать».


 

Висновок: Враховуйте , будь ласка , вік вашої дитини і великі виховні можливості сім"ї.

Частиною патріотичного виховання є виховання любові до природи рідного краю. А почуття до природи розвиваються в ході природоохоронної діяльності. Бувайте якомога частіше з дитиною на природі в лісі, біля моря, на лимані, біля каналу, в парках та скверах рідного міста. Звертайте увагу дітей на неповторну красу навколишньої природи і хоча б одне деревце , або кущик щорічно саджайте разом з дитиною, доглядайте і спостерігайте за ростом та розвитком рослини, отримуйте задоволення самі і вчіть дитину насолоджуватись спільними здобутками. Знайомте дітей з назвами дерев, квітів , трав;розповідайте відомі вам легенди про рослини рідного міста.

По справжньому полюбивши природу, діти не будуть байдужі до рідного містечка , до Батьківщини.

Рідне місто… Нам необхідно показати дошкільникам , що рідне місто славетне своєю історією, традиціями, пам"ятниками, кращими людьми. Діти повинні зрозуміти, що їхнє місто – частина Батьківщини. Добре, якщо діти будуть знати,які визначні пам"ятники, музеї в місті, відомі люди,які прославляють не тільки місто , а й країну. Батькам необхідно знайомити дітей з історією рідного міста , архітектурою , походженням назв вулиць , парків.

Заморочки з бочки.
1. Що б ви розповіли своїм дітям про Історію виникнення нашого міста?
2. Від чого походить назва нашого міста Кривий Ріг?
3. Чи знаєте ви легенди, оповідки, пов'язані з рідним містом?
4. Які історичні місця нашого міста вам відомі?
5. Які історичні місця нашого міста ви відвідували з дітьми?
6. Чи зацікавлюються ваші діти пам'ятниками під час прогулянок міс­том?
7. Чи можете ви доступно для дитини розповісти про той чи інший пам'ятник, історичну подію?
8. Чи є у вашій родині традиція відвід­увати пам'ятні місця, покладати квіти?
9. Чи приймаєте ви участь разом з дітьми у впорядкуванні скверів, парків, вулиць, квітників біля свого будинку?
10.Чи знаєте ви походження назв вулиць?

 

 

Пам'ятка для батьків
Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дити­на засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади стар­ших.
Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх гро­мадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьків­щини — рідного міста. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі багатств рідної землі, а її творці, захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до рідного міста, батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність збе­рігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах квіту­чих каштанів і бузку в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте:
* Йдучи вулицею рідного міста, роз­повісти про визначні пам'ятки, які зна­ходяться на цій вулиці.
* Познайомити дітей із назвою вули­ці, на якій ви знаходитеся. Чому вона так називається?
* Відвідати разом всією родиною краєзнавчий музей. Після відвідин обговоріть з дітьми те, що ви там поба­чили.
* Побувати в пра бабусь та пра дідусів і розпитати, що вони знають про історію рідного міста. Які цікаві легенди, при­казки, забавлянки вони знають? Запишіть, а потім завчіть їх з дітьми.
* Здійснити цільову прогулянку разом з дітьми по визначних місцях рідного міста, а ввечері запропонуйте намалю­вати свої враження від прогулянки.
* В День Перемоги всією родиною відвідати парк Пам'яті. Вшануйте вете­ранів Великої Вітчизняної війни, покла­діть квіти до пам'ятника.
* Завжди звертайте увагу на чистоту і порядок у рідному місті. Поговоріть з дітьми, як зробити так, щоб місто завжди було охайним і привабливим.
* Разом з дітьми посадіть біля свого будинку квітники, дерева. Доглядайте за ними разом з дітьми.
* Частіше розповідайте дітям про видатних людей, які проживали чи про­живають і донині в рідному місті.
* Знайомте дітей зі звичаями та тра­диціями рідного краю.
* А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного краю, слова, співай­те, читайте, спілкуйтеся із нею мовою кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і пись­менників.
* Запропонуйте дітям намалювати Кривий Ріг в майбутньому.
* Створіть сімейний фотоальбом «Я і місто моє — Кривий Ріг ». Разом з дити­ною придумайте вірші про рідне місто. Запишіть їх під фотографіями.
Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю, рідного міста.
Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутнього громадянина, дорослі мають передусім прищепити дітям глибоку повагу і турбо­тливе ставлення до своєї малої батьків­щини — рідного міста, району.

 


Як залучити дітей до морально-патріотичного виховання вдома?
1.Привчайте дитину дбайливо ставитися до речей, іграшок, книжок. Поясніть, що в кожну річ вкладено працю багатьох людей. Сходіть з дитиною в бібліотеку і подивіться, як там зберігають книги. Цей ігровий прийом «як у бібліотеці» допоможе привчити дитину до дбайливого ставлення до книги.
2.Дошкільники дуже рано починають проявляти інтерес до історії країни, краю. Якщо в місті є пам'ятники, організуйте до них екскурсії і розкажіть все, що ви знаєте, про те, як вшановують пам'ять загиблих. По нашій країні і по всьому світу можна здійснювати захоплюючі подорожі по глобусу, картах і фотографіях.
3.Запропонувати дитинi збудувати будинок. Коли будинок побудований, пограйте з дитиною в «новосілля», допоможіть розмістити ляльок, зайчиків, ведмедиків. Подивіться, чи міцно побудований будинок, чи красивий, чи зручний для житла.
4.Виховуйте у дитини шанобливо-дбайливе ставлення до хліба. Поспостерігайте за тим, як привозять і розвантажують хліб. Розкажіть, як вирощують хліб, скільки праці в нього вкладено вмести з дитиною посушите залишки хліба, зробіть сухарики.
5.Роскажіть дитині про свою роботу: що ви робите, яку користь приносить ваша праця людям, Батьківщині. Розкажіть, що вам подобається в вашій праці.
6.Повертаючись з дитиною з дитячого саду, запропонуйте пограти в гру «Хто більше помiтить цікавого?». Гра вчить спостережливості, допомагає формувати уявлення про навколишнє. Запропонуйте дитині намалювати, що найбільше сподобалося.
7.Любовь до Батьківщини - це і любов до природи рідного краю. Спілкування з природою робить людину більш чуйним, чуйним. Взимку на лижах, влітку на велосипеді або пішки, корисно відправитися з дитиною в ліс, щоб помилуватися його красою, дзюрчанням струмка, співом птахів. Виховуючи любов до рідного краю, важливо привчати дитину берегти природу, охороняти її.