Консультації для вихователів
Травма хребта
Параплегія: спинний мозок травмовано нижче шийного відділу, відтак, у людини вражена ниж ня частина тіла й ноги, а також частина внут рішніх, тазових органів.
Тетряплегія: спинний мозок пошкоджений на рівні шийного відділу, внаслідок цього руки й ноги в людини повні стю або частково позбавлені чутливості та рух ливості.
Дитячий церебральний параліч (ДЦП)
Загальні рекомендації
Необхідність користуватися інвалідним віз ком — це, як не дивно, спосіб більш вільного пере сування (якщо немає технічних перешкод/бар'єрів). Водночас у наших умовах, коли практично всі будівлі, у тому числі й школи, не облаштовані пан дусами й ліфтами, людині на візку потрібна допо мога, щоб подолати численні бар'єри.
Якщо ви хочете допомоіти дитині на візку, за питайте в батьків або фахівців, що потрібно роби ти, і дійте чітко за інструкціями, особливо якщо ви допомагаєте їй подолати сходи. Деякі інвалі ди, котрі пройшли спеціальні тренІнги, можуть самостійно або за мінімальної допомоги долати сходи. Але це подібно до екстремального спор-' ту й завжди небезпечно. Коли йдеться про дітей, допомога необхідна практично завжди, а поміч никам потрібен інструктаж.
Візок слід котити повільно, оскільки він легко набирає швидкість і несподіваний поштовх може призвести до втрати рівноваги,
Завжди переконуйтесь у доступності місць, де заплановані заходи: наприклад, екскурсія. Зазда легідь поцікавтесь, які можуть виникнути про блеми і як їх можна подолати. Розкажіть про них, щоб батьки (чи сама дитина) могли прийняти рі шення. Пам'ятайте: допоміжні засоби мають бу ти справними й під рукою. Подбайте аби там, де є бар'єри (сходи, двері, пороги тощо) були люди, готові прийти на допомогу. Потурбуйтесь і про те, щоб особа на візку могла дотягнутися до речей, які їй потрібні (наприклад, до книг чи наочних посіб ників) .
Загальні рекомендації
Намагайтеся надати інформацію в тому ви гляді, в якому її хотіла б отримати дитина, яка не бачить або бачить погано. Якщо у вас немає змоги перевести інформацію в потрібний фор мат (шрифт Брайля — рельєфно-крапкова си стема для письма й читання, крупний шрифт — 16—18 та більших кеглів, дискета, щоб прочита ти її за допомогою комп'ютера зі звуковою про грамою, аудіокасета), віддайте її в тому вигляді, в якому вона є: це однаково краще, зніж нічого.
Якщо ви збираєтеся читати вголос дитині, яка не бачить, спочатку попередьте про це. Говоріть нормальним голосом. Не пропускайте інформа цію, якщо вас про це не попросять, і не замінюй те читання переказом.
Якщо ви перебуваєте з дитиною, яка не ба чить, у новому приміщенні, опишіть коротко це місце. Наприклад: «У центрі класу (аудиторії), приблизно за шість кроків від тебе, праворуч і ліворуч т~ряди парт, дошка-—попереду». Або: «Ліворуч-від дверей, при вході;— шафа». Зверніть _ увагу на наявність «небезпечних» предметів. Уни кайте розмитих визначень та описів, які, зазвичай, супроводжуються жестами, виразами на кшталт; «Склянка стоїть десь талі на столі, це біля те бе...». Намагайтеся бути точними: «Склянка по' середині столу», «Стілець праворуч від тебе».
Завжди називайте себе та Інших співрозмов ників, з також усіх присутніх, і тих, хто вийшов чи повернувся до приміщення. Не забувайте оз вучувати свої'жести та написи. Намагайтеся пере дати словами те, що часто висловлюється мімі кою й жестами — не забувайте, що звичний жест «там.,.» людина, яка не бачить, не зрозуміє. Коли ви спілкуєтесь із групою таких дітей, не забувай те щоразу називати того, до кого ви звертаєтеся. Не змушуйте співрозмовника говорити в порож нечу: якщо ви пересуваєтеся, попередьте його.
Дізнайтеся, чи потрібно попереджати дити ну про перешкоди під час руху (сходи, двері то що). Якщо ви помітили, що вона збилася зі шляху або попереду неї є перешкода, не керуйте ії рухом на відстані, підійдіть і допоможіть повернутися на правильний шлях. Якщо не встигаєте підій ти, голосно попередьте про небезпеку. Коли спус каєтесь або підіймаєтеся сходами, ведіть її боком до них. Пересуваючись, не робіть різких рухів.
За столом можна пояснити, що й де міститься на тарілці, використовуючи принцип циферблату. Наприклад: «На 12 — шматок сиру, на 3 — салат, на 6 — хліб».
Необхідно навчити школярів орієнтуватися в приміщенні школи (до моменту, допоки дити на не запам'ятає всі маршрути; у випадку яких-небудь змін, ії слід супроводжувати); надавати, якщо це можливо, навчальні матеріали в інших форматах (шрифтом Брайля, крупним шрифтом, на аудіокасеті); дати можливість використовувати звукозаписувальні прилади й комп'ютери. Не слід забувати про те, що все написане має бути озвучено. Крім того, у приміщенні та на подвір'ї потрібно передбачити, аби всі наявні перешкоди виділялися контрастними кольорами (крайні схо динки, двері тощо).
Деякі діти можуть чути, але сприймають ок ремі звуки спотворено. У цьому випадку говоріть трохи голосніше й чіткіше, добираючи необхід ний рівень звучання. Іноді достатньо лише по низити висоту голосу, оскільки дитина втратила здатність сприймати високі частоти.
Починаючи розмову, приверніть ії увагу. .Якщо її слух дозволяє, назвіть на ім'я, якщо ні — злег ка покладіть руку на плече або поплескайте — але не різко. Під час розмови дивіться на неї. Не затуляйте своє обличчя: дитина мас стежити за його виразом та вашим артикуляційним апара том. Говоріть чітко й рівно. Не потрібно занадто виділяти щось, надто гучно говорити, кричати, особливо на вухо. -Якщо вас просять повторити щось, спробуйте перефразувати своє речення. Ви користовуйте жести.
Переконайтеся, що вас зрозуміли. Не соромте ся про це запитати. Якщо ви не зрозуміли, попро сіть дитину повторити або записати те, що вона хотіла сказати. Але уникайте при цьому навіть натяку на поблажливість.
Якщо ви повідомляєте інформацію, яка мі стить номер, правило, формулу, технічний або інший складний термін, адресу — запишіть ЇЇ. У деяких випадках потрібно запитати, чи не бу де простіше листуватися. За такої форми спілку вання речення мають бути простими.
Не забувайте про середовище, що вас оточує. У великих чи людних приміщеннях складніше спілкуватися з людьми, які погано чують.
Не змінюйте тему розмови без попередження. Використовуйте перехідні фрази на кшталт: «Доб ре, а тепер нам слід обговорити...».
Дуже часто глухі люди використовують мо ву жестів. Необхідність запросити перекладача залежить від ситуації та людей, які спілкуються. Участь перекладача дає змогу:
підвищити якість спілкування;
уникнути непорозумінь під час розмови;
економити час;
учасники розмови вільніше й повніше ви словлюють свої думки.
Кілька порад під час роботи з перекладачем.
Завдання перекладача — полегшити спілку вання. Під час розмови звертайтеся безпосередньо до співрозмовника, який не чує, а не до його перекла дача. Не кажіть: «Запитай у нього...», «Скажи їй...».
Керуючись своєю професійною етикою, пе рекладач має перекладати все, у тому числі й те, що не стосується вашої бесіди, наприклад, комен тарі та сторонні телефонні розмови, і вам не ба жано просити перекладача не робити цього.
Не всі люди, які погано чують, можуть чита ти по губах. Вам краще запитати про це під час першої зустрічі. Якщо дитина володіє цією на вичкою, потрібно знати кілька важливих правил:
● із десяти слів добре прочитуються лише три;
● дивитися в обличчя співрозмовникові й го ворити чітко та повільно, використовувати про сті фрази та уникати зайвих слів; не намагайтеся надмірно чітко вимовляти слова — це змінює ар тикуляцію й створює додаткові труднощі;
● використовувати вираз обличчя, жести, ру хи тіла, якщо хочете підкреслити чи прояснити зміст сказаного.
Загальні рекомендації
Не ігноруйте дитину, якій складно говорити. Не намагайтеся прискорити розмову. Будьте готові до того, що розмова з нею потребуватиме більше часу. Не перебивайте, не квапте й не виправляйте її.
Дивіться в обличчя, підтримуйте візуальний контакт. Не думайте, що ускладнення мовлення — показник низького рівня інтелекту, і що дитина, яка має мовленнєві порушення, не може зрозуміти вас.
Спочатку намагайтеся ставити такі запитання, які передбачають короткі відповіді або відповідні рухи голови («так», «ні»).
Не вдавайте, що зрозуміли, якщо це не так. Повторіть те, що ви зрозуміли, й не соромтеся перепитати те, чого не зрозуміли. Якщо вам знову не вдалося зрозуміти, попросіть вимовити слово повільніше, можливо, по буквах.
Якщо у вас виникають проблеми в спілкуванні, запитайте, чи не хоче ваш співрозмовник використовувати інший спосіб — надрукувати, написати.
Діти із затримкою в розвитку
Синдром Дауна
Аутизм
Загальні рекомендації
Використовуйте доступне мовлення, висловлюйтесь точно та лаконічно. Якщо вам потрібно поясни ти щось складне, розподіліть інформацію на частини. Уникайте словесних штампів й образних ви словів, якщо ви не впевнені в тому, що дитина їх знає. Не використовуйте сарказму й натяків.
Викладаючи новий матеріал, розповідайте покроково. Надайте дитині можливість усвідо мити кожен етап після пояснення. Якщо необхідно, використовуйте ілюстрації. Будьте готовими повторити кілька разів. Не зневірюйтесь, якщо вас із першого разу не зрозуміли.
Ставтеся до дітей із затримкою в розвитку так само, як і до їхніх однолітків, обговорюйте з ни ми ті ж самі теми.
Деякі діти із затримкою в розвитку прагнуть догодити співрозмовнику й кажуть те, що, як їм здається, хочуть від них почути. Тому, щоб досягти достовірної інформації, ставте запитання на тему, яка вас цікавить, кілька разів, перефразовуючи їх.
Відповідно можна спостерігати різні ознаки:
● проблеми зі сприйняттям тексту (дислексія: дитина не сприймає друкований текст і не здат на трансформувати його в слова; на дислексію страждають 5—10 % населення);
● порушення в опануванні письма (дисграфія);
● труднощі опанування правил орфографії (дисорфографія);
● неспроможність сприймати інформацію на слух (або зорово);
• прямолінійне, негнучке сприйняття.
Коли ви розумієте, що дитина не сприймає інформацію в певній формі, запропонуйте ін шу (не може читати — поясніть словами; якщо не сприймає на слух — запишіть тощо). Якщо вам складно виявити це — запитайте. Будьте відвер тими зі своїм співрозмовником.
Порушення уваги з гіперактивністю
Порушення уваги з гіперактивністю пов'язують із мозковою дисфункцією, яка спо стерігається досить часто (5—10 % усього насе лення).
Основні рекомендації щодо навчання дітей з порушенням уваги:
Розпорядок життя класу має бути з чіткими правилами, розкладом та добре сформульовани ми письмовими завданнями, написаними чітки ми літерами.
Краще, коли робоче місце для дитини з пору шенням уваги відведено за першою партою (по руч зі столом вчителя, але подалі від відволікаю чих факторів).
Вказівки мають бути короткими й чіткими, повторюйте їх кілька разів.
Розклад має складатися з урахуванням обме ження здатності дитини концентруватися та сприймати матеріал.
Усі завдання слід перевіряти.
Керування поведінкою — основа навчання. Обговорення поведінки з дитиною в поєднанні з іншими педагогічними методами дає позитив ні результати.
Заохочуйте дітей з порушенням уваги, оскіль ки самооцінка має для них величезне значення. Відзначайте успішні приклади доречних дій та виконання навчальних завдань. Попросіть ді тей вести щоденник, в якому вони записуватимуть події, що допомогли їм відчути себе впевненіше.
Найбільш поширені психічні захво рювання- маніакально-депресивний психоз та шизофренія.
Маніакально-депресивний психоз — періо дичні зміни настрою (від сильного збудження й ейфорії до пасивності та пригніченості).
Шизофренія — це загальна назва групи пси хозів, за яких стан характеризується аномальним мисленням, поведінкою та емоціями.
Поведінка, ступінь розладу психіки таких лю дей може сильно варіюватися, залежно від фор ми, характеру перебігу та індивідуальних особ ливостей особистості. Тому неможливо описа ти «типову поведінку шизофреніка», окреслити остаточний перелік симптомів. Важливо знати, що хронічне психічне захворювання завжди ви являється хвилями: загострення — це наростан ня, або «атака» хвороби, а ремісія — сприятли вий період, коли лише незначні коливання стану й певні дивні вчинки відрізняють хвору людину від здорової.
Психічні порушення — не те ж саме, що за тримка в розвитку. Люди з психічними розладами.можуть відчувати емоційні розлади або збен теження, які ускладнюють їм життя. У них мо же бути свій особливий, мінливий погляд на світ.
Не слід думати, що люди з психічними пору шеннями обов'язково потребують додаткової до помоги й специфічного ставлення до них.
Ставтеся до осіб із психічними порушеннями як до особистостей. Не варто робити передчасні висновки на основі досвіду спілкування з інши ми людьми з такою самою формою інвалідності. Не варто думати, що люди з психічними порушен нями більше за інших схильні до насильства. Це міф. Як і те, що люди з психічними порушення ми мають проблеми в розумінні, або вони нижчі за рівнем інтелекту, ніж більшість людей.
Побутує помилкова думка й про те, що лю ди з психічними порушеннями не здатні працю вати й вчитися. Вони можуть виконувати багато обов'язків, які потребують певних навичок і здіб ностей.
Не думайте, що люди з психічними порушен нями не знають, що для них добре, а що — по гано.
Якщо людина з психічними порушеннями за смучена або відчуває стрес, запитайте її спокійно, що ви можете зробити, аби допомогти їй. Можли во, потрібно буде зв'язатися з кимсь із її близьких (батьками, якщо йдеться про дитину).
Епілепсія
Епілепсія — це наслідок порушення централь ної нервової системи, причини якого остаточно не з'ясовані. Інколи епілепсія передається спад ково, а також може бути спричинена травмою го лови. Практично в кожній школі можуть бути ді ти, в яких стаються епілептичш напади. Це трап ляється в однієї дитини із сотні.
Гіперкінези — мимовільні рухи тіла або кінці вок, які властиві людям із дитячим церебральним паралічем (ДЦП) і можуть виникати також у лю дей з пошкодженням спинного мозку.
Якщо ви бачите людину з гіперкінезами, не слід відверто звертати увагу на її рухи. Під час розмови не відволікайтеся на мимовільні рухи, оскільки можете пропустити щось важливе.
Пропонуйте допомогу, не привертаючи загаль ної уваги.
Не бійтеся суперечити людині з гіперкінеза ми, побоюючись змусити її хвилюватися. Пози ція «тільки не хвилюйся» призведе до втрати ча су. Спокійно висловлюйте свої аргументи, навіть коли бачите, що ваш співрозмовник нервує.
Переконайтеся, що людина може дістати не-_ обхідні предмети й використати обладнання, на приклад, телефон тощо.
Розмовляючи з людиною маленького зросту, намагайтеся розташуватися так, щоб ваші облич чя були на одному рівні—можна сісти на стілець, нахилитися тощо.
Захворювання внутрішніх органів
Хвороби серця
Більшість хвороб серця в дітей проявляються вже при народженні.
У таких дітей можуть спостерігатися усклад нене дихання, блакитний відтінок шкіри, вони мо жуть повільно рости, набирати зайву вагу. Вони часто відчувають втому чи слабкість.
Діти із захворюванням серця менш витривалі, ніж їхні однолітки, і це варто враховувати вчите лям під час планування навчального навантажен ня. Однокласникам потрібно пояснити проблеми, з якими стикаються такі діти.
Реалізація педагогами логіко-математичного розвитку дітей в сучасних
умовах ДНЗ
Модернізація системи освіти, як це визначено в нормативних документах розвитку освіти України, спрямовується на забезпечення розвитку і соціалізації дітей і молоді, виховання особистості, здатної орієнтуватися в реаліях і перспективах оточуючого середовища, підготовленої до життя і праці в суспільстві. Проблема логіко-математичного розвитку дітей на сучасному етапі дошкільного дитинства набуває все більшого значення. Це пояснюється позитивним впливом цього процесу на розвиток психічних функцій дитини, вирішення загальних завдань усебічного гармонійного розвитку особистості в дитячому віці. Сформоване логіко-математичне мислення допомагає сучасній дитині аналізувати різноманітні процеси, приймати рішення не лише згідно з чітко розробленими алгоритмами, але й коригувати власні дії у змінних умовах життя.
Логічний розвиток дітей дошкільного віку довгий час залишався поза увагою педагогів та методистів. Дослідженнями останніх років (Г.В. Белошиста, Л.І. Зайцева, Т.В. Коваленко, Г.М. Леушина, А.А. Столяр, К.Й. Щербакова) доведено можливість і механізми формування у дошкільників логіко-математичних уявлень і навичок, їх необхідність для подальшого шкільного навчання і життєдіяльності.
З огляду на останні зміни, що відбулися в освітньому процесі дошкільного навчального закладу, увага вихователів повинна бути націлена на переосмислення пріоритетних завдань логіко-математичного розвитку, вибір найоптимальніших і найефективніших форм роботи з дошкільниками. Таким чином, у процесі роботи вихователям слід приділяти особливу увагу наступним позиціям, що повинні бути впроваджені у процес подальшої педагогічної роботи:
- забезпечення логіко-математичного розвитку дітей в освітньому середовищі ДНЗ;
- зміна позиції педагога та дитини в освітньому процесі з суб’єкт-об’єктних на суб’єкт-суб’єктні;
- надання пріоритету заняттям інтегрованого типу.
Розглянемо ці позиції більш детально.
Як зазначено в Базовому компоненті дошкільної освіти України , для розвитку логіко-математичних умінь важливим є забезпечення розвитку дитини в освітньому середовищі. Вихователю слід якомога частіше залучати дітей до організації оточуючого середовища, цікавитися їх думкою щодо наступних дій по його зміні, долучати дітей до самого процесу змін.
К.Й. Крутій у своїх дослідженнях визначила моделі міні-середовищ груп для молодшого і старшого дошкільного віку . Кожне міні-середовище складається з певних куточків – осередків, які стимулюють самостійність і саморозвиток. Фахівцям з дошкільної освіти слід уважно ставитися до планування осередків. Невеликі за розміром, вони дають можливість дітям грати невеликими підгрупами, вільно спілкуватися з педагогом.
Освітнє середовище групи за К.Й. Крутій передбачає єдність декількох осередків: пізнавального, художньо-перетворювального, фізкультурно-оздоровчого, комунікативного та емоційно-рефлексивно. Саме у єдності цих основних компонентів освітнє середовище буде основою для логіко-математичного розвитку дітей дошкільного віку, розвитку узагальнених способів розумової діяльності що є важливим підґрунтям формування у них життєвої компетентності.
Розглянемо значення кожного осередку освітнього середовища у контексті логіко-математичного розвитку дітей дошкільного віку.
Найбільш продуктивним для збагачення дітей дошкільного віку елементарними логіко-математичними уявленнями є пізнавальний осередок освітнього середовища. До нього належить: правильна позитивна мотивація, вся навчально-розвивальна діяльність педагога та продуктивна діяльність дошкільників.
Для логіко-математичного розвитку в художньо-перетворювальному осередку особливо цінними будуть театралізована діяльність та сюжетно-рольові ігри. Організовуючи театралізовану діяльність, вихователь має продумати наступні положення: визначити, які логіко-математичні вміння і навички будуть формуватися в дітей у процесі театралізованої діяльності або під час сюжетно-рольової гри; чітко сформулювати виховні завдання гри (виховання вольових якостей, почуття довіри, взаємодопомоги, дружби, уміння підкорювати свої власні інтереси інтересам дітей групи); дібрати доцільний дидактичний матеріал.
Під час виконання фізично-оздоровчих вправ дитиною, педагог може одночасно організовувати процес логіко-математичного розвитку за допомогою різноманітного обладнання: м’ячів різного розміру і кольору, обручів, кеглів тощо ─ з метою тренування таких логічних процесів як серіації, класифікації, узагальнення, вправляння у рахуванні предметів; обладнання для тренування влучності – з метою розвитку орієнтування у просторі; поєднання різних форм шикування та перешиковування ─ з метою вправляння швидкої реакції.
Комунікативний осередок , як частина освітнього середовища дітей дошкільного віку допоможе дитині отримувати точні, структуровані логіко-математичні знання, зацікавить її у подальшому навчанні, створить достатню мотивацію для самостійного навчання.
Не менш важливим є осередок емоційно-рефлексивної активності У контексті логіко-математичного розвитку педагог повинен навчати дитину фіксувати увагу на тому, як вона розмірковує і як вчиняє, до чого це призводить, виховувати свідоме ставлення до своїх дій, стимулювати бажання самостійно виводити логічні судження з приводу своїх вчинків, робити власні припущення.
В останні роки, у зв’язку з переорієнтацією освітнього процесу на особистісно-орієнтовний, гуманістичний підхід до дитини, інтеграційні процеси в сучасній дошкільній освіті, змінюється позиція педагога та дитини в навчально-виховному процесі. Характерною рисою педагогічної діяльності в системі дошкільної освіти до останніх часів була позиція вихователя «зверху», тобто жорсткий контроль з боку дорослого за всіма проявами життєдіяльності дитини. Мотивуючи свої дії тим, що дітей необхідно якомога раніше готувати до самостійного шкільного життя, вихователі домагалися чіткої шкільної дисципліни, монологізованої форми проведення занять, мінімуму нерегламентованої фізичної, творчої або емоційної активності з боку дитини . Звичайно, в таких умовах логіко-математичний розвиток, який є продуктом творчої, самостійної активності дітей дошкільного віку є неможливим.
Сучасний педагог повинен допомагати, полегшувати, сприяти, створювати умови для самостійного логіко-математичного розвитку, перетворюючись із вчителя у партнера.
З огляду на вищезазначене, відбуваються зміни в навчальному процесі дошкільного закладу. Перш за все, надання пріоритету заняттям інтегрованого типу односпрямованим предметним заняттям.
Основною формою навчання дітей дошкільного віку було і залишається заняття. Сучасне заняття зберігає самобутність та специфіку дошкільного дитинства, зорієнтоване на розуміння його як цікавого, змістовного, корисного для розвитку проведення часу На заняттях з розвитку елементарних логіко-математичних уявлень в значно більшій мірі, ніж на інших, інтенсивно розвивається кмітливість, здатність до абстрагування, виробляється лаконічна і точна мова. Вихователь повинен ретельно підходити до організації занять з формування елементарних логіко-математичних уявлень. У межах одного заняття необхідно не тільки займатися з дітьми засвоєнням навиків рахунку, вирішенням і складанням простих арифметичних завдань, але і знайомити їх з геометричними формами, поняттям множини, вчити орієнтуватися в часі і просторі. Педагогу доцільно залучати дітей на інтегрованих заняттях до активних форм роботи, оскільки вони є сприятливим фактором для логіко-математичного розвитку. Тому вихователям слід звернути увагу на різноманітність методів і прийомів, які доцільно використовувати під час занять. Наприклад: наочне моделювання, як засіб розвитку в дітей наочно-схематичного мислення; відповідний добір дидактичного матеріалу; дидактичні ігри логіко-математичної спрямованості; забезпечення емоційно-позитивного середовища під час занять. Крім того, педагогу необхідно добре знати індивідуальні особливості дітей, відношення їх до таких занять, рівень їх логіко-математичного розвитку і ступінь розуміння ними нового матеріалу.
Змістове наповнення занять важливо тісно пов’язувати з реальним повсякденним життям . Завдання вихователя – створити під час заняття відповідні умови включення всіх дітей в активне і систематичне засвоєння програмного матеріалу.
Індивідуальний підхід в проведенні занять з розвитку елементарних логіко-математичних уявлень дасть змогу вихователю не тільки допомогти дітям в засвоєнні програмного матеріалу, але і розвинути їх інтерес, забезпечити активну участь всіх дітей в загальній роботі, що веде за собою розвиток їх розумових здібностей, уваги, попереджує інтелектуальну пасивність.
Згідно Базового компонента дошкільної освіти в Україні, вихователь повинен організовувати процес логіко-математичного розвитку дітей дошкільного віку не лише на спеціалізованих заняттях, а й протягом всієї життєдіяльності дитини у дошкільному закладі . Тому доцільно залучати дітей до інших активних форм роботи, які сприятимуть логіко-математичному розвитку в повсякденному житті. Розглянемо докладніше ці форми роботи.Незважаючи на психічні та фізичні новоутворення, що відбуваються протягом дошкільного віку, основним видом діяльності дітей залишається гра. Враховуючи цю особливість дошкільного віку, педагогу доцільно вводити у повсякденне життя різноманітні ігри логіко-математичного змісту. Для цього доцільно використовувати логічні блоки Дьєнеша, з якими можна розробити цілий ряд дидактичних ігор і вправ для дітей дошкільного віку. Наприклад ігри: «Намисто», «Відшукай», «Так чи ні», «Обручі». Усі логіко-математичні ігри треба розглядати як певну систему з поступовим ускладненням завдань.
Значний розвивальний ефект мають ігри із запереченням, у яких дітям пропонується відібрати необхідні для гри предмети, або персонажі користуючись описом із запереченнями (не круглі, не жовті, не з червоними стрічками тощо).
Окрім логіко-математичних ігор, вихователю слід залучати дітей до такої форми роботи якконструювання . При правильно організованій педагогом діяльності діти набувають не тільки конструктивно-технічних вмінь – споруджувати окремі предмети з будівельного матеріалу (будівлі, мости), робити з паперу різні вироби (ялинкові іграшки, кораблики), але й узагальнених вмінь – цілеспрямовано розглядати предмети, порівнювати їх між собою і розчленовувати на частини, бачити в них спільне і відмінне, знаходити основні конструктивні частини, від яких залежить розташування інших частин, робити висновки і узагальнення. Як вид дитячої діяльності, конструювання розвиває мислення, окомір, координацію рухів, розуміння відмінностей між предметами і тими функціями, які вони виконують. Доречно використовувати конструктори та будівельні набори з різних матеріалів (пластика, дерева, метала).
Наступною важливою формою роботи з організації логіко-математичного розвитку, на яку доцільно звернути увагу, є пізнавально-дослідницька діяльність. Як процес – це спостереження та експериментування. Слід пам’ятати, що ті вміння, які дошкільники за допомогою вихователя розвинуть у собі, будуть переноситися в інші навчальні дисципліни й стануть в нагоді впродовж усього життя. До цих вмінь належать спостереження, порівняння, опис, передбачення, повідомлення, класифікація, аналіз, синтез та вимірювання. Пошукові дії дошкільнят слід спрямовувати на виявлення властивостей предметів (важкий — легкий; плаває – тоне) та їх станів (перехід води у пару тощо) . До такої діяльності, як правило, залучають старших дошкільників, а дітям молодшого і середнього дошкільного віку можна запропонувати виконати окремі пошукові дії. За такої організації роботи протягом дошкільного віку, діти будуть переходити від спроб певним способом досягти практичного результату до дій, спрямованих на пізнавальний результат, виявлення прихованих властивостей предметів та їх зв'язків.
Вихователям слід враховувати нові тенденції при організації логіко-математичного розвитку дітей дошкільного віку. А саме: впровадження поняття «освітнє середовище групи»; зміна позиції педагога в навчально-виховному процесі з суб’єкт-об’єктного на суб’єкт-суб’єктне; перегляд та оновлення традиційних форм роботи з дошкільниками; застосування таких актуальних форми роботи як конструювання, пошуково-дослідницька діяльність, логічні вправи та ігри;
Результатом врахування вдошкільної освіти сучасних тенденцій з логіко-математичного розвитку стане вдосконалення логіко-математичних знань; посилення характеру рефлексії навчально-виховного процесу; розширення відкритості навчально-виховного процесу шляхом взаємодії різних компонентів освітнього середовища.
Гра як ефективний засіб соціалізації дитини
Саме гра є засобом підготовки дитини до «дорослого» життя, її соціалізації, морально-етичного виховання.
В грі дитина активно пізнає навколишній світ, стосунки між людьми, правила і норми поведінки, усвідомлює свої можливості, взаємозв'язки з іншими тощо.
За допомогою гри дитина оволодіває:
- усією системою людських взаємин – спочатку на емоційному, а потім на інтелектуальному рівні;
- способами практичної і розумової діяльності; великим діапазоном людських почуттів;
- поняттями «добро» і «зло», вчиться їх розрізняти;
- морально-етичними нормами, виробленими людством.
Недарма Василь Сухомлинський порівнював гру з великим світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається живильний потік уявлень, понять про навколишній світ.
Якщо у реальному житті дошкільники здебільшого орієнтовані на спілкування з дорослими, то у грі вони взаємодіють насамперед одне з одним. На поведінку дошкільників впливає як партнер по грі – його ставлення до ігрового завдання, інших учасників, так і сама ігрова діяльність, яка потребує від дітей спрямованості одне на одного й актуалізує у них морально-етичні норми взаємодії.
Взаємодія з однолітками є одним з важливих чинників для формування морально-етичних рис особистості, оскільки така взаємодія не лише сповнює життя дітей новими враженнями, але й є джерелом їхнього власного соціального досвіду. Вона впливає на розвиток подальших стосунків малюків з людьми, які їх оточують. Так, уже з двох років діти вступають у соціальні стосунки між собою: спілкуються одне з одним на зрозумілій для них мові слів і жестів, діляться іграшками, проявляють співчуття, якщо товариш упав або забився тощо. Разом з тим, діти раннього віку граються поряд, бо ще не вмі-ють гратися разом. Намагання вступити у взаємодію з ровесниками часто закінчуються невдачею: діти штовхаються, смикають одне одного за волосся, відбирають іграшки. Це зрозуміло, адже малюки ще не вміють погоджувати свої дії з діями інших. Але якщо навіть одна дитина починає виконувати елементарні ігрові дії, наслідуючи дорослих, то й інші діти починають цікавитися ними.
З огляду на ці особливості малюків дорослим необхідно створювати умови для формування у дітей раннього віку доброзичливих стосунків з ровесниками, уміння входити в контакт з однолітками, виявляти емоційно-позитивні дії щодо інших дітей.
Разом з тим, педагог має пам'ятати, що безпосередній вплив на дитину з його боку, безумовне і бездумне підкорення дитини вказівкам дорослого не сприяють виробленню у неї навичок морально-етичної поведінки. Такі навички формуються лише тоді, коли діти дошкільного віку самі обирають тему гри, розгортають її сюжет, керуючись власним досвідом, реалізовуючи у грі прагнення долучитися до життя дорослих. У грі діти з власної ініціативи вступають у різні контакти між собою, здебільшого самостійно будують свої стосунки. Якщо ігрова діяльність дитини є вільною і невимушеною, такою, що вийшла за межі тиску з боку дорослих, ігрові відносини виступають у ролі добровільних тренувань, шляхом яких дитина засвоює морально-етичні норми поведінки.
Саме створюючи умови для виникнення гри, у процесі якої дитина без прямих педагогічних впливів засвоює норми людських взаємин, моральні цінності, вихователь найбільш ефективно впливає на процес формування морально-етичних рис особистості.
